21.02.1890 р. До матері

Люба мамочко!

Прочитавши твій лист, хотіла я тобі одписати, але не могла, бо хотіла розпитати у папи, як він думає про те, що ти писала. Отже, папу я рідко тепер бачу, він сливе не приходить сюди, а як і приходить, то ненадовго. На «Чорноморцях» в антракті я його розпиталась. Він казав, що з його сторони він не має нічого проти того, щоб я зоставалась який час у Києві, а щоб тут мене пекти, то він на те не налягає і, здається, хоче перше спробувать просто «витяженіє».

Я ж думаю так: як мати починать усю ту «песню длинную» спочатку, як мати лежать у пов’язках та пектись гарячим залізом, то краще поїхать, куди там вже виберем, та зробить операцію – та й буде решта! Тепер я операції вже якось не боюсь, бо мені приятна та думка, що тоді вже буде один якийсь кінець і я собі забудусь про всі лічення на світі; коли ж я й не буду ходить так як слід, то й так я того сподіваюсь, – хто сім літ слабує на ногу, то нема чого й думать ходить так, як люди. Так от, я, думаючи, що не минути мені хірургії, хочу на який час тут, у Києві, зостатись, бо вже не знаю, коли я в нього навернуся другий раз, а тут ще далеко не всі справи з «Плеядою» заладила.

Бачиш, тепер задля масляної усі кна-кни в розброді, так що до Миші прийшло тоді тілька три кна-кни: Біла, Маршинська та Лавинська, значить, се було не настояще. Славинський обіцяв мені принести свої переклади «з неділі», виправивши їх, а на сім тижні йому п. Антоновичка не дала і вгору глянути. «Чорноморці» пройшли дуже добре, людей було сила, аплодисментів сила! Визивали Лисенка. (Людя дуже лепсько зограла Наталку). Іншим листом напишу більше, а то тепер у кна-кни приладу письменного мало, мій же папір забрав папа. Сьогодні папа має виїхати. Бувайте всі здорові.

Твоя Леся

P. S. «Світову річ» грали в Одесі в редакції Старицького. Заньковецька покинула Садовського і, кажуть, пішла на «русскую императорскую сцену»!!

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 49 – 50.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 28.

Подається за автографом (ф. 2, № 133).

Датується за змістом листа на підставі згадки про лікування у київських лікарів Рінека і Павловського.

Маршинська – Аполлінарій Маршинський (1865 – 1929), український громадський діяч, економіст і педагог.

Антоновичка – Варвара Іванівна Антонович, дружина українського історика, професора Київського університету Володимира Боніфатійовича Антоновича (1834 – 1908).

«Чорноморці» – оперета в 3-х картинах. Музика М. Лисенка. По Кухаренку скомпонував М. Старицький.

Кухаренко Яків Герасимович (1800 – 1862) – український письменник, етнограф. Відомий як автор п’єси «Чорноморський побит» (1836), за якою 1878 р. М. Старицький написав лібретто оперети «Чорноморці».

Людя – Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська (1863 – 1941) – українська письменниця, дочка М. П. Старицького.

«Світова річ» – комедія в 5-ти діях Олени Пчілки з життя інтелігенції.

Заньковецька покинула Садовського – чутки, нібито Марія Заньковецька порвала з трупою М. Садовського з тим, щоб піти на «імператорську сцену», не відповідали дійсності.