15.02.1890 р. До матері
Київ |
Люба мамочко!
Не писала тобі вчора, бо поки до докторів, поки перебралась, то те, то се, та вже й пізно було. Ну, так-от, я вчора була аж у двох докторів. Рінек назначив «вытяжение» на два місяці і «питание», а Павловський – «вытяжение» на місяць і «прижигание» залізною голкою, а потім їхать на лиман. Павловський каже, що прижигания се треба робить уміючи, якось там особенно, і совітує мені зостатись на два тижні в больниці «Красного Креста», а потім їхать додому і наложить «витяженіє», а літом на лиман або в Саки.
Так от, ти зваж, як маємо зробить: якщо мені зоставатись тут, то я вже в Колодяжне не буду приїжджать, а ти мені пришлеш хустя мого трошки та й вже я тут ляжу, бо справді, якщо того прижигания у нас не потраплять зробити, то вже нічого робить – прийдеться «изучить нравы общины Красного Креста». Павловський каже, що по-настоящому і тепер вже слід би операцію зробить, але вже «так», треба попробувать ще се, бо бували случаї, що се зовсім вилічувало людей.
Коли ж ти хочеш так, як Рінек каже, то напиши – і я з папою вернуся додому. Папа просив, щоб ти дала знать про сеє телеграмою, хоч мені здається, трудно сеє все в телеграмі написать, а врешті, напиши й телеграму. Так-от як; мені ж знову приходиться тільки сказать: робіть, люди добрі, як лучче! Бо я вже не можу нічого вибирать, та й не хочу. Не хочу теж, щоб папа казав, що я докторів не слухаю і через те винна у всьому своєму лихові. Напиши, як ти про сеє все думаєш і що нам робити.
Тепер я живу у Сікорських у хаті Наталки. У неї дуже велика хата, де вона спить сама, і вона зараз же згодилась, навіть з радістю, жить зо мною сих кілька днів. Папа живе у гостиниці, бо тут йому хоч і можна було б жити з кна-кною в хаті, але він каже, що се не вигодно для нього. Мені ж тут лучче, ніж у гостиниці, бо тут постоянно можу бачити кна-кну і обідати нікуди далеко не треба, а тут-таки зараз за порогом обідати треба.
Ні у кого з киян я ще не була і ніяких таких новостей київських не знаю. «Плеяда» буде у нашої кна-кни у неділю, бо Лисенкові нема часу їх приймать у себе. Рожанського і Пашкевича бачила сьогодні; Рожанський, здається, ще трохи погладшав. Пашкевич живе тепер на Фундуклеївському яру, кажуть кна-кни, що то він від панночок утік. Він з виду дуже порядочна і симпатична кна-кна і, здається, не так хвастає, як другі. От у неділю ще других побачу, може, й «Біла» прийде. Сьогодні маю з папою йти до Трегубових. Я була кна-кну почала лаяти, чом вона не писала до нас, але вона казала, що писала і в понеділок, і у вівторок, то, певне, ти досі одержала його листи. Ну, я спішусь, бо папа вже йде звідси, і я хочу, щоб він лист відправив. Бувайте всі здорові! Як здоров’я Пуцика? Цілую тебе, мамочко! До побачення (може).
Твоя Леся
P. S. «Sonate pathétique» єсть, лежить передо мною на столі.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 47 – 49.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 26 – 27.
Подається за автографом (ф. 2, № 132).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 106 – 107. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Датується за змістом листа на підставі повідомлення про повернення з Одеси і вітання з Новим роком.
Павловський – київський лікар, у якого лікувалася Леся Українка. Докладніших відомостей немає.
Живу у Сікорських – В будинку Сікорської Василиси Федосіївни на вулиці Тарасівській, № 18.
Наталка – Наталя Іванівна Вишинська-Гроздова (1875 – 1946), внучка В. Ф. Сікорської.
Рожанський – студент, товариш М. П. Косача. Докладніших відомостей немає.
Фундуклеївський яр – тепер вулиця Богдана Хмельницького в Києві. Назву «Фундуклеївський» було дано на честь київського цивільного губернатора (1839 – 1852) Івана Івановича Фундуклея (1804 – 1880).
«Біла» – член «Плеяди» Віталій Гаврилович Боровик (1864 –?), навчався в той час на природничому факультеті університету.
«Sonate pathétique» – «Патетична соната» (op. 13) великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена (1770 – 1827).