Поч. 01.1890 р. До Є. І. Драгоманової
| Поч. січня 1890 р. Колодяжне |
З Новим роком!
Милая бабушка, поздоровляю Вас [з різдвяними] святами і з наступаючим Новим [роком. Бажаю] Вам щастя, здоров’я і всього [найкращого. Як те]пер там у Гадячі?
Чи вже […]. У нас же її не було, і ми всі здорові. Правда, я-то не зовсім здорова, але я завжди така. Може, в кінці января знов поїду в Київ лічиться, то вже на сей раз, може, й буде який-небудь толк. Якби вилічилась, то на літо ми з Мишею приїхали б до вас у Гадяч, а потім заїхали б до Анни Іванівни та до [Шури в] Яготин, але ще сеє все хто його зна […].
Приїхавши з Одеси, я тепер все більше [сиджу] в хаті і рідко виходжу гулять, хоч останнього часу погода у нас досить тепла, але мені в шубі і в калошах тяжко ходить. Нога моя тепер не так болить, як в Одесі, але все ж таки ще не перестала зовсім [боліти. Коли] поїду в Київ, то напишу Вам, що […] скажуть доктора […]. Як же Ви, ба[бушка, живе]те? Як провели свята? Чи не [приїздили] на свята дядя Саша з Олек[сандрою Василівною]?
Дядя Саша недавно прис[лав …]лову книжку, але нічого не писав при тому ні про себе, ні про здоров’я дядини. Як будете писать до нас, то напишіть, будьте ласкаві, про того столяра чи скульптора Іщенка, котрий виставив бюст Шевченка на виставці: де він подів той бюст, чи він його продав, чи ні, і де живе сам Іщенко. А як там та «моя» земля в Будищах, що ми з мамою хотіли купить, може, її Псьол зовсім уже [розмив]? Напишіть мені про все це і не [гнівай]тесь, прошу Вас, на мене за те, [що я] до Вас рідко пишу, бо мені тими переїздами та ліченням якось час розбивається. Бувайте здорові, милая бабушка, цілую Вас міцно.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 46 – 47.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження, вип. 3, с. 11.
Подається за автографом (ф. 2, № 48). Автограф у двох місцях надірваний. Відчитані упорядником місця взято в квадратні дужки, утрачений текст відзначено крапками в квадратних дужках.
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 98 – 99. Різночитання з виданням 1978 р. стосуються пошкоджених місць, неістотні.
Іщенко Василь (1883 – ?) – різьбяр-самоук. Докладніших відомостей немає. Леся Українка мала на увазі якогось іншого Іщенка, бо цьому в час написання листа було 7 років.