«Де тії струни, де голос потужний…»

Леся Українка

Де тії струни, де голос потужний,

де теє слово крилате,

щоб заспівали про се лихоліття,

щастям і горем багате?

Щоб понесли все приховане в мурах

геть на просторі майдани,

щоб переклали на людськую мову

пісню, що дзвонять кайдани?

Єрусалим мав свого Єремію,

що голосив серед поля;

чом же свого Єремії не має

наша зруйнована воля?

Полум’ям вічним на жах всім нащадкам

Дантове пекло палає;

пекло страшніше горить в нашім краю, –

чом же в нас Данта немає?

Гей, блискавице, громова сестрице,

де ти? Розбий злії чари!

Хай ми хоч раз заговоримо громом

так, як веснянії хмари!

24.05.1902

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 278.

Вперше надруковано в журн. «Молода Україна», 1902, № 4, стор. 118 – 119.

Автограф не зберігся.

Датується за першодруком.

Подається за першодруком.

Лист на сайт