Взаємини Лесі з Драгомановим
Антін Княжинський
Загально ще поширений хибний погляд, що Леся – це «духовна дочка Драгоманова». Такий висказ Шишманової-Драгоманової міг постати тільки внаслідок повного незрозуміння творчості Лесі, яка є найрізкішим противенством ідей і світогляду Драгоманова. Немає сумніву, що Леся бажала користати з ерудиції Драгоманова, коли цей часто дораджував їй у листах вибір лектури.
Між іншим, для пізнання старої жидівської історії радить Драгоманов Лесі читати атеїста Ренана, мовляв, «коли не читають його (українці), то це показує, що ми, власне, не європейці». «Європеїзм», що на нього завжди покликається Драгоманов, це – ворожий націям космополітизм: «немає других задач у нас, пише до Лесі Драгоманов, окрім тих, які є в Європі, нема других способів. Різниця тільки в кількості, а не в якості».
Намагаючися всіми способами відвернути Лесю від «вузького націоналізму», – каже один з біографів Лесі, – усю силу свого вдару формував Драгоманов у бік т. зв. «примусового національства», що його прикметною рисою є ненависть до інших національностей». Зрозуміло, що, силкуючися вщепити в Лесю свій «європеїзм», Драгоманов повів головний наступ на першу основу її світогляду, на першу її життєву правду – націю.
Мабуть, на запит Лесі [12] викладає їй Драгоманов основи соціалізму:
«Соціал-демократизм не в конечних ідеалах (значиться: в не-конечних ідеалах), а в організації робітників, в порушенні таких питань, як 8 годин праці, а на континенті, а надто в Німеччині, ще в опозиції до мілітаризму».
Драгоманов розв’язував життя в механічний спосіб; з’ясовуючи його цим способом, намагався знищити другу життєву правду Лесі – ідеалізм, що основу життя бачить у дусі. Драгоманов старався теж нормувати відношення Лесі до деяких гуртів сучасного українського громадянства. Він послідовно переконував її про безвартність галичан [13]: «більше сподіваюсь од російсько-української інтелігенції, ніж од галицької» – писав він до Лесі. Дуже скоро зневірився Драгоманов у Франкові й остерігав перед ним Лесю: «Нащо вже Франко, – писав в одному листі, – він увесь свій вік сюрпризи робить направо».
Мав довір’я тільки до М. Павлика й до нього скеровував безуспішно Лесю: «Павлик надежний чоловік, один тільки на всю Галичину». Одначе дратувало його і надто українське обличчя Павлика:
«я колись думав, – пише Драгоманов до Лесі, – що наші заведуть європейський соціалізм у себе, а «друг» Павлик ускочив у «что делать» і отщепенство; тепер я думаю про європейський радикалізм, а галичани (зн. Павлик) навіть не перескочать через «народничество»… Коли б хоч швидше пролазили через ту фазу», – кінчить Драгоманов з пересердям.
Одначе довір’я до галичан у Лесі не захитав ані Драгоманов, ані Олена Пчілка, що також над цим працювала. Леся боронила щиро галичан:
«Будь справедлива до галичан, – 8.12.1904 р. До матері до матері після 1898 р., – вони не змовчали ні одне моє видання, і власне в тім краю, можу я сказати, «nennt man die besten Namen, so wird auch der meine genannt» (коли згадуються найкращі імена, то й моє є між ними).
Тим більше не захитав Драгоманов основ світогляду Лесі; на місце правд, яким вона служила від початку своєї самосвідомості, не поставила вона інших, навпаки, поглибила їх в міру того, як розвивався її письменницький талант. Та проте чоловіколюбна Леся виїхала до хворого дядька Драгоманова до Софії, де й залишилася до його смерті.
У зв’язку з цими чисто родинними й людськими відносинами до Драгоманова створено цілу леґенду про соціалістичний світогляд Лесі Українки. Але основи цієї леґенди дуже хиткі. Леся могла вкладати в соціалізм зовсім інший, непритаманний йому зміст. Зовсім наявна суперечність лежить у дальших інформаціях.
С. Єфремов подав вістку, що «Леся підо впливом Драгоманова нарешті стала соціал-демократкою, утворивши разом із І. Стешенком, Кривинюком та Черняхівським першу українську соціал-демократичну групу», в якій поруч неї головне місце займав Стешенко. Оце «нарешті», що відноситься до самого кінця XIX в., вказувало б на те, що Леся раніше соціал-демократкою не була.
Тим часом І. Стешенко каже, що Леся, «тільки зразу була вірна ідеям Драгоманова, а потім емансипувала, змінивши їх на інші». Всупереч цим туманним вісткам треба з цілою рішучістю ствердити, що ідеї та світогляд Лесі не зазнали ніякої суттєвої зміни [14]. Духовна, ірраціональна основа її світогляду перекреслює заздалегідь матеріалістично-раціоналістичну й механічну основу соціалізму.
Примітки
12. Такий здогад виправдує несподіваність цитованого далі викладу. (Листи Драгоманова до Лесі Українки видано, але не маємо досі листів Лесі до нього; їх заступити мусить сама її творчість.)
13. Розвиток національної свідомості йшов у Галичині відмінним шляхом. Починаючи від примітивних основ національного життя, йшов цей розвиток у тісному оперті на село, що витворювало все нові кадри інтеліґенції. На Придніпрянщині інтеліґенція зірвала зв'язок із селом і оперлася на соціалізм, з природи ворожий нації.
14. Марксівські інтерпретатори до зануди й безсоромно повторюють фразу про «марксівський світогляд» Лесі. Ця «малоруськи-хитра» фраза мала бути містком, через який пройшли в цензурі її твори, значить, мала вможливити її видання.