Народні пісні до танцю
Запис Лесі Українки
Примітки
Задум Лесі Українки видати цю збірку відноситься до 1904 року. 15.11.1904 року в листі до Івана Франка з Тбілісі вона писала:
«Оце надумую видати маленький збірничок танцюристих пісень народних (бачте, як розвеселилась?) для народу ж. Мають туди увійти переважно волинські пісні, до яких мелодії я попросила записати п. Квітку, а се ще хочу просити Вас дозволити мені взяти до мого збірничка і ті 5 пісень до танцю, що колись, у Буркуті, записав від Вас п. Квітка. Мелодії у нього є і початкові слова (чи, власне, окремі куплети). Але якщо дозволите мені умістити сей матеріал, то, може, будете, ласкаві прислати по кілька (хоч 2 – 3) куплетів на кожну мелодію. Я була б Вам дуже вдячна за те, хоч і сором мені, що завдаю Вам роботу. Ваші пісні починаються так: 1) Ой на горі лен поламався, а до мене дяк женихався, 2) Ой чи не ти то гребелькою йшла, ой чи не ти то хусточку знайшла, 3) На воді човен вихитується, 4) Ой на горі біла глина, ой, ой, ой, 5) «Сабадашка».
Тут Леся Українка помилково розчленувала одну пісню на дві, давши їх під № 2 і 3.
Такий збірник з 54 танцювальних пісень (сюди ввійшли й чотири, записані від І. Франка) Леся Українка упорядкувала за принципом їх подібності, але видати тоді збірник не вдалося. Автограф цього фольклорного збірника зберігається в архіві поетеси – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 870, під назвою «Народні пісні до танцю (з нотами). З голосу Івана Франка та Лариси Косач. Списав К. Квітка». Автограф збірки – 32 сторінки, з яких 7 і 10 – чисті. Пісні 4, 7, 20, 32, 49, 50 і 51 записані від Лесі Українки рукою К. Квітки, решта написана рукою поетеси. Мелодії до цих пісень, записані К. Квіткою, мають заголовки за початковими рядками, але ми їх не подаємо, оскільки в рукописі Лесі Українки подано назви тільки до трьох пісень («Сабадашка», «Гречка», «Полька»).
Записи танцювальних пісень в рукописній збірці Лесі Українки розміщені в такій послідовності:
1. Ви, музики, грайте; 2. На городі біла глина; 3. Ой на горі лен поламався; 4. На воді човен вихитується; 5. Сабадашка; 6. Ой летіла зозуленька; 7. Ой чия ти, дівчинонько; 8. Коло гаю походжаю, в гаю не буваю; 9. Коло гаю походжаю, коло ліщиноньки; 10. Що вже ходив, то вже ходив; 11. Ой рикнула коровиця; 12. Ой не ходи коло води; 13. Чиї пчоли по діброві. В автографі цієї пісні два останні рядки викреслені:
Погоріли болота, зосталися купи;
Женітеся парубочки, аби не рекрути.
14. Чиї пчоли по діброві; 15. Коб не гори високії; 16. Чи то, тату, тую брати; 17. Широкії шаровари; 18. На городі калюжа; 19. Чорна хмара – дощ буде; 20. На городі терниця. Друга строфа цього вірша в автографі викреслена:
Ой кажуть люди,
що я упилася,
а я в свого миленького
гилява вдалася.
21. Ой кажуть люди; 22. Казав єси: «Люблю, люблю»; 23. Ой мій чоловік; 24. На городі квітки в’ються; 25. Бодай же ти, дівчинонько; 26. Ой гуляла дівчинонька; 27. Гречка; 28. Ой не ходи, козаченьку; 29. Коли б мені ступка та жорна; 30. Розпоровся черевик у мене; 31. Ой ти, тату, меї мами не займай; 32. Сяк-так до вечора буду жить; 33. Ой ти мене, вражий сину, не займай; 34. Ой ти знав, нащо брав; 35. Ой іду, йду, йду; 36. Ой іду, йду, йду; 37. Чого сидиш, надулася? 38. На березу дуб похилився; 39. А до мене Яків приходив; 40. Катерина і Василь; 41. На вулиці скрипка грає; 42. Тут моя кума була; 43. Гарненька молодичка; 44. Ой випити, то то я; 45. Прийди, прийди, мій хороший. В автографі слово «гарчали» виправлено на «брехали». 46. Ой то ж мені догодило; 47. Козаченьку чорновусий; 48. Ой ти, Гандзю милостива; 49. Ти паробок, я паробок; 50. Дай же, боже, в добрий час; 51. Погуляймо, братиця; 52. Ой нащо нам музики; 53. Валець. 54. Полька.
К. Квітка всі ці тексти й мелодії, крім пісень «Полька» та «Валець», а також записаних від І. Франка, включив до збірки «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», К., 1917, стор. 187 – 209.
1946 року в збірнику «Леся Українка» (вид-во Львівського університету) Ф. Колесса повністю опублікував складений Лесею Українкою збірник танцювальних пісень (стор. 19 – 33), додавши до них мелодії (стор. 37 – 42). Мелодії до пісень, записаних від І. Франка, подано за збіркою К. Квітки «Українські народні мелодії», К., 1922, № 529 – 532. В публікації Ф. Колесси, як і в автографі Лесі Українки, тексти збірки пронумеровані 1 – 54. Пісні 6 – 7, 8 – 10, 11 – 14, 15 – 17 співаються на одну мелодію. В автографі Леся Українка зробила таку примітку: «Всі пісні від № 8 до № 17 можна співати однаково або на той голос, що «Коло гаю походжаю», або на той голос, що «Ой рикнула коровиця», або на той, що «Чиї пчоли по діброві». Пісні 18 – 20 мають спільну мелодію; 28, 30, 31 – теж; 38 і 39 – також спільну; пісні 45 – 49, 51, 52 – теж. Пісня 50 співається на мелодію, записану К. Ліпінським (див.: Lipiński, № 20).
Мелодія пісні «Пішла я вальця» («Валець») подається за збіркою К. Квітки «Народні мелодії», № 206. В автографі Лесі Українки ця мелодія записана в тональності соль мажор.
В автографі Лесі Українки та в збірці К. Квітки аналогічними є мелодії № 183 – 205. Примітки до них див. при відповідних номерах збірки К. Квітки «Народні мелодії».