Сивий коню, сивий

Запис К.В.Квітки

Сивий коню, сивий,

золотая грива,

занеси мня, сивий коню,

там, де моя мила.

Прийдеш під ворота, –

стукни копитами,

чи не вийде моя мила

з чорними бровами.

Ой не вийшла мила,

вийшла її мати:

– Коли хочеш зятем бути,

то прошу до хати.

Варіант мелодії: Лисенко, VII, № 22. Парал. тексти з іншими мелодіями: Сокальский, № 21; Роздольський, № 322; без нот – Гильтебрандт, 133, с. 135 (до 1-ї строфи, Берестейського пов.); 231 (Кобринського пов.); Чубинский, т. 5, с. 203, № 411, В; Головацкий, т. 1, ст. 254; т. 3, ч. I, с. 306, № 24 (до 1-ї строфи), с. 329, № 57.

Місце запису: в моїх чернетках не занотовано, з якого саме села ця пісня; з певністю можна встановити, що вони з Миропілля (Волинського), Колодяжного або Любомля.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 351 – 352.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 172.