31.12.1894 – 2.01.1895 рр. До сестри Ольги

Люба Олесю!

Давно вже збираюсь писати до тебе, та все ніяк не виберу часу. Тепер у мене чимало роботи, все помагаю Раді шити різні дарунки на свята, а окрім того Рада з своїми товаришками хотять врядити на свята живі картини, то я їм шию костюми, бо вони не знають, як такі речі робляться. Рада не має часу довго займатись сими речами, бо учиться і ходить щодня на який-небудь урок або має урок історії у дядька. Я теж маю дещо до читання й до писання, але пізніш Ради лягаю спати (аж поки дядько не ляже, а се часом буває досить-таки пізно), то більше маю часу для роботи.

Дядько тепер їздить на лекції, але на сьому тижні вже перестане, бо зайдуть різдвяні вакації. Ми тому раді, бо він у тому училищі тільки простуджується раз у раз, так воно хороше построєне (як, впрочім, сливе всі болгарські доми). Тепер дядько все кашляє, але остатні дні менше, ніж перед тижнем. Врешті, взагалі йому зимою завжди трудніше, ніж літом, та все ж сю зиму ліпше, ніж минулу було. Головно, що не так він сумує, ми (я та ще один його знайомий) не даємо йому скучать. Єсть, правда, інші причини, що дражнять йому нерви раз у раз, але того вже не поправити… Про се все писати трудно, бо прийшлось би дуже багато роз’яснять, нехай вже на словах колись.

Ти, може й справедливо кажеш, що я не так пишу листи, як слід, – се мені й мама завжди казала, але ж тут не одно неуміння причиною. Напр[иклад], мені дуже розбиває настрій те, що мої листи так довго йдуть до вас, страх як се заважає думкам. От іще хотіла б я знати, де ви маєте бути на свята, чи в Києві, чи в Колод[яжному]? Ти пишеш, що до вас приїдуть хлопці на свята, куди се, власне, до вас? І як приїде Миша, сам чи з Шурою? Добре вам буде на свята!

І нащо се оці три дурні границі лежать межи нашими двома родинами! А як би могло бути славно нам жити. Рада все думає про те, як би їй поїхати в Росію, певне, вона собі зовсім іншою представляє Росію, ніж вона справді є. Рада подає тобі совіт, щоб ти для сковзалки купила собі шнуровані черевики, а не на резинах, бо шнуровані міцніше держать ногу і вона через те не вивертається. У Ради тепер patinage – злоба дня: вона вже досковзалась до того, що раз на льоду провалилась, однак все-таки не кається. Сьогодні йде дощ, і, значить, adieux patinage! Зовсім кисла зима сього року в Болгарії, се неприємно, бо, здається, для дядька ліпше мороз, ніж отака пакость з туманом і дощем.

Ну, стій, коли вже ти хочеш подробиць, то я тобі опишу день у нас, се, здається, ліпший спосіб. Ранком, раніше всіх, встає дядько і виходить в столову писать і пить молоко, поки його хату прибирають (се роблять чогось дуже довго, бо взагалі болгари скорості не люблять, як і наші поліщуки), потім встаємо я і Рада, по більшій часті в один час, потім дядина (вона лягає завжди в 2 г. ночі), тоді всі йдемо в столову пити каву (дядина п’є чай), і дядько нас вітає: «А! Здрастуйте, жаби!» (Жаба – слово не «уничижительное», а «ласкательное», я часом буваю удостоєна епітета «жабенятко новоградволинське»).

Коли Рада встає раніш нас, то не пускає нас в столову, бо учить там свої уроки музики, відколи настала зима, то фортеп’яно стоїть там. Грає вона різні етюди, більш-менш маркітні (як то звичайно) і твердить напам’ять 1-шу сонату Бетховена. У Ради учителька музики якась чуднувата і до того гнітить її своєю «системою Лешетицького», що, певне, врешті зовсім одіб’є хіть до музики.

В 10-ій год[ині] приїздить звощик з фаетоном (тут звощики куди ліпші київських), і дядько їде на лекцію, а Рада йде на урок музики або сідає вчити уроки на після обіду. В 12 г. дядько вертається, іде з годину відпочити. За той час, як його нема дома, дядина старається, щоб скінчили прибирать і провітрювать хати, але се не завжди удається. Взагалі дядина страх як томиться над своїм cassetête chinois, як я називаю її господарство. Помогти ж їй трудно, бо вона не дає, та й дядько привик, що вона все впоряджає, і через те не вірить в роботу інших.

В 1-й год. ми обідаєм, за обідом, коли дядько мається ліпше, багато розмов, анекдотів, а часом і спорів. По обіді, коли ми п’ємо «турско» кофе, дядько йде спати і спить години 1½ – 2. Рада тим часом знов іде на урок літератури або німецької мови. В 5-й або 6-й год. ми всі п’ємо чай, а дядько молоко, я часом іду з своїм чаєм до дядька в хату і там розмовляємо, або він собі пише, а я читаю його книжки та розглядаю усякі єгипетські морди (Maspéro і т. п.). Коло того часу приходить Ліда, часом з нею Ваня, Міка до нас не ходить, відколи зима стала, розповідають різні софійські новини, при чім Ліда гарячиться і лає болгарську політику, болг[арських] політиків, Ваня при тому посміхується і примовляє: «Гайде-гайде, Лідочка, с твоей демагогией!» А Ліда ще гірш забирає: «Non-non, c’est un sale pays que ça! N’est ce pas, papa?..» Різні такі дебати часом кінчаються дуже бурно. Взагалі у Ліди досить імпетуозний характер, се в неї вже так з дитячих літ.

21. Перебився мій лист двічі, і вже таке з нього вийшло, що я й сама не розберу, отже, не суди з властивою тобі суворістю присуду, – врешті, можеш сказати: ет!

Чого це ти на себе кожний раз видумуєш якісь небилиці? То ти зле, то заздрісне, бог зна що! Ще хто готов повірити, що се правда. Самоаналіз річ добра, але не слід його обертати в «самоедство», бо се «в большом количестве вещь нестерпимая», я се знаю з власного досвіду.

Я теж помічаю по твоїх листах, що ти трохи змінилась, але, мені здається, зовсім не в гіршому напрямку. Що найліпше, се те, що ти почала товариське життя, я рада за тебе.

Цікава б я побачити сю наймолодшу молочну путь. Чи стріваєш ти коли Галю Рубісову? Вона, здається, порядна дівчина.

Ну, бувай здорова! Та вже, певне, сей лист прийде на свята, то можна сказати: «Святий вечір, добрий вечір! Усім добрим людям». Цілую тебе, маму і всіх.

Твоя Леся

Посилаю вам Rhapsodie Bulgare, вона досить трудна, попросіть перше М[иколу] Віт[алійовича] заграть, а потім пробуй ти сама, може, вивчиш, се досить гарна річ, основана на народних піснях.

[Чи] вислала мама ті ноти, що я її просила (Чайковського романси).

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 268 – 271.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 268).

Помагаю… шити різні дарунки на свята – На різдвяні свята і святкування ювілею 30-річної літературної і наукової праці М. Драгоманова, яке розпочалось 16 грудня 1894 р. у Львові.

Maspéro – Гастон Масперо (1846 – 1916), французький єгиптолог, автор ряду книг про давній Єгипет. Найбільш відома з них – «L'Archéologie Égyptienne» – мала з 1884 року кілька видань.

Rhapsodie Bulgare – не вмію сказати, що це за твір.