26.05.1892 р. До І. Я. Франка

Вельмишановний папе!

Простіть, що не зараз Вам одписала, а через день, – ніяк не могла раніше. От і тепер пишу, урвавши час, бо сьогодні їду до Варшави, зосталось три години до від’їзду. За тиждень вернуся додому.

Спасибі Вам, щире спасибі за Вашу поміч та уважність до мене! Коли б же я могла Вам колись чимсь віддячитись… Добре, що можу відповідати по номерах, так буде більше з толком, бо він в моїх листах не завжди є.

1) Згоджуюся з Вами, щоб не зоставляти порожніх карток, так буде краще. Буде дешевше, та й ніхто не подумає, що мався замір побільшити книжку білим папером. Я ж зовсім не інтересуюсь тим, щоб книжка була велика. Ділити на групи не буду, бо се й трудно, і не конче потрібно. Чи будуть переклади, чи ні, не знаю ще, хай як видрукується книжка, то побачу, – але й оригінальних вийде спора купка.

2) Загальний титул «На крилах пісень» посилаю. Передмови не буде. Обкладинка нехай буде з такого паперу, як та, що на нашому виданні Гейне.

3) Скаля музична як має бути поганою, то краще хай ніяк не буде. Я взагалі щось-то роздумала її друкувати – обійдеться і так.

4) Звіздочки *** можна повикидати там, де вони між куплетами, але там, де ними починається поезія без назви, нехай зостануться. Отак буде половина по-Вашому, половина по-моєму. Між куплетами, однак, все ж пропуски потрібні.

5) Наголосків у сьому зшитку єсть доволі, здається, а в першому, будьте ласкаві, самі проставте. Врешті, я вже допевнилась, що наголоски далеко не всім читателям помагають, бо є такі читателі!..

6) Слівце може нехай буде і без комів.

7) Слівце чі нехай так і буде, бо до нього ми звикли, така в нас вимова.

8) Слово ясний, як і подібні до нього слова, справді можуть говоритись з різним наголоском, і се таки слід назначувати (так само, як смутний і смутний). Ясниї можна писати й яснії. За букву ї я не стою, але вона має таку саму рацію, як і інші йотовані букви: ю, я, є і т. д. Я стою за правдиву фонетичну правопись (радикальну), але коли тим часом не можу нею друкувати, то вже мушу якось з цією обходитись. Врешті, мені щось теє ї теж спротивилось, можна замінити його, йі або й просто – і, напр., своі, Украіна і т. д.

9) В слові слізьми таки треба писати м’який знак, бо так вимовляється. Слово вьяне можна писати або так, або вйане, але ніяк не вяне, бо то, власне, вийде російська вимова. Инший нехай теж так зостається.

10) Щодо виразів: розквітла не здається мені полонізмом, у нас так говорять.

11) «В небі місяць страшний» справді краще справити – нехай буде «В небі місяць з’явився смутний».

Замість «первісточка», хай буде «первісночка», а що при тім «біла», то се нічого, бо вона й така бува, єсть то взагалі перша квітка. «Рвяно» від того самого кореня, що й ревний, ревне, слово се літературне, давно ужите.

12) «A quoi penses tu?» викиньте, бог з ним, не треба.

Бачите, упертості не показую, з чим згоджуюсь, то слухаю, а решта нехай таки буде по-моєму. Прошу Вас хорошенько, аби-сьте протримали коректуру в передмові до нашого Гейне, нехай там швидше друкують та висилають нам в листах. Пробачте мені за такий лист. Бувайте здорові! Спасибі!

Л. К.

Гроші, 25 рублів, посилаю яко задаток на друк моїх віршів, хутко отримаєте.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 135 – 136.

Вперше надруковано скорочено в перекладі російського мовою у вид.: Украинка Л. Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 166 – 167.

Подається за автографом (ф. 3, № 1612).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 181 – 183. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Спасибі за Вашу поміч – I. Франко відредагував та здійснив коректуру збірки Лесі Українки «На крилах пісень».

Скаля музична – До циклу поезій «Сім струн» Леся Українка мала намір подати ноти (гаму).

«В небі місяць страшний» – початковий рядок 5-го вірша з циклу «Зоряне небо». Редакторська правка Івана Франка закріпилась у канонічному тексті.

«A quoi penses tu?» – «A l’avenir» («Про що ти думаєш?» – «Про прийдешність»). – Ці слова з роману Віктора Гюго «93-й рік» Леся Українка взяла епіграфом до своєї поезії «Коли втомлюся я життям щоденним…».