Сосна

Леся Українка

З вітром весняним сосна розмовляла,

Вічно зелена сосна.

Там я ходила і все вислухала,

Що говорила вона.

Ой, не «зеленого шума» співала

Вічно смутная сосна…

Ні, не «зеленого шума»!

Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.

Ранком зимовим діброва мовчала,

Наче замерла сумна,

Тільки рясним верховіттям шептала

Вічно зелена сосна;

Там я ходила і все вислухала,

Що говорила вона, –

Та не веселая дума

Чулася в гомоні того «зеленого шума»!

[1892]

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 65.

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 21 – 22.

Передруковано в журн. «Зоря», 1893, № 19, стор. 368.

Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 702 (чорновий), № 11, стор. 6 та № 747, стор. 11 (чистові).

Датується 1892 р. за автографом – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 31.

Лист на сайт