Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

«Скрізь плач, і стогін, і ридання…»

Леся Українка

Скрізь плач, і стогін, і ридання,

Несмілі поклики, слабі,

На долю марні нарікання

І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України

Жалкуєм-тужим в кожний час,

З плачем ждемо тії години,

Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,

Загоїтись їм не дадуть.

Заржавіють від сліз кайдани,

Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам воріття!

Берімось краще до роботи,

Змагаймось за нове життя!

[1890]


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 81.

Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 38.

Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 25, та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 747, стор. 45. До київського видання збірки «На крилах пісень» 1904 р. Леся Українка поезію не включила.

Датується 1890 р. за раннім автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», 1893, стор. 38.