Сон літньої ночі
Леся Українка
Варіанти тексту
|
||
Присвячується М.Ставиському
Сон літньої ночі колись мені снився,
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, – він хутко змінився
І зник, як на сході зоря розсвіла.
Чудовая мрія, розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне.
Була я щаслива, безмірно щаслива;
Приснилось мені… та того не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнєє щастя могла розказать?
Та сон був короткий. Ранесенько-рано
Вже зникла рожевая мрія моя, –
Туди полинула, де грала кохано
Злотисто-рожева світова зоря.
Поглянула я, що вже нічка зникала, –
І душу мою обгорнула печаль;
І тихо-тихесенько я промовляла:
«Сон літньої ночі! мені тебе жаль!..»
Багато ночей з того часу минуло
Осінніх, зимових, знов літні пройшли,
Та щастя того, що колись промайнуло,
Ті ночі побачить мені не дали.
Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо іншії мрії у серці ношу;
Коли я часами журюся і плачу, –
Я щастя у долі тоді не прошу.
Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя, –
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя нема вороття!
[1892]
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 78.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 35 – 36.
Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 72 – 74, та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 747, стор. 20 – 21. У автографі № 747 закреслено шосту строфу (щоб її побачити, клацніть кнопку «Першодрук»).
Датується 1892 р. за раннім автографом.
Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 33 – 34.
Присвяти у виданні 1975 р. нема (чи не тому, що М.Славинський загинув у чекістській катівні в 1945 р.?). Я відновлюю її згідно видання 1893 р. і вказівки М.Мороза (Літопис життя та творчості Лесі Українки. – Київ : 1992 р., с. 100).