Досвітні огні
Леся Українка
Варіанти тексту
|
||
Ніч темна людей всіх потомлених скрила
Під чорні, широкії крила.
Погасли вечірні огні;
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила.
Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі.
Щасливий, хто сни має милі!
Від мене сон милий тіка…
Навколо темнота тяжка,
Навколо все спить, як в могилі.
Розкинула темная ніч свої чари,
Налинули сни, мов ті хмари,
Мов чорнії хмари страшні,
І сняться мені все дивні
Привиддя, непевнії чвари.
Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я сили…
Зненацька проміння ясне
Од сну пробудило мене, –
Досвітні огні засвітили!
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, –
Досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли, –
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
З віконечок ллється стяга та пресвітла,
Одрадість у серці розквітла,
Огні золотії мигтять,
Одважним промінням зорять,
Мов кличуть: до праці! до світла!
[1892]
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 69.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 25.
Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 69 – 71; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 747, стор. 22. Готуючи київське видання збірки «На крилах пісень», Леся Українка опустила дві строфи (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Першодрук»).
Датується 1892 р. за автографом – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11.
Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 53 – 54.