Го-го-го, коза

Запис К.В.Квітки

Різдвяна гра

Го-го-го, коза,

го-го, сірая,

го-го, білая.

Ой розходися,

розвеселися,

по сьому дому,

по веселому!

Де коза ходить,

там жито родить,

де не буває,

там вилягає.

Де коза ногою,

там жито копою,

де коза рогом,

там жито стогом.

А в Михайлівці

всі хлопці стрільці, –

встрелили козу

в правеє ушко,

в правеє ушко,

в саме сердечко.

Пуць! Коза впала,

нежива стала,

а міхоноша

бере дудочку,

надима козі

та й у жилочку.

Надулася жила,

коза ожила,

та й пішла коза

та стрибаючи,

та гасаючи,

своїх діточок

та шукаючи.

Слова, що в віршах 1 – 3, 8 – 9, 12 – 13, 16 – 17, 22 – … і 28 – 29, співаються, як стоїть у 1-му такті, а останні – як у 4-му. Варіант мелодії і тексту: Сборник малорусских и белорусских народных песен Могилевской губернии, Гомельского уезда, записанный Зинаидой Радченко. – СПб.: 1911 г., № 83. Інші мелодії у Рубец100, № 75, і Рубец216, № 42. Див.: Потебня, т. 2, с. 173 – 180; Ящуржинский Х.П. Рождественская интермедия. – Киевская старина, 1898 г., № 10; Шухевич, т. 4, с. 200; Гнедич, № 483; Бессараба. Херсон, № 505.

Місце запису: Звягель [Новоград-Волинський]

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 228 – 229.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 56.

Всі шість Михайлівок, які є в Житомирський області, розташовані досить далеко від Новограда-Волинського. Думаю, тут ідеться про якийсь мікротопонім, можливо, частину сучасного Новограда.