Вже вечір, вечір

Запис К.В.Квітки

Вже вечір, вечір,

вже вечоріє,

моє серденько

все веселіє.

[Останні два рядки кожної строфи повторюються двічі]

Сонце низейко,

вечір близейко,

мойму милому

стежка виднейка.

Стежка виднейка,

іти зблизейка,

пущу в садочок,

не вчує ненька.

Як упускала,

ручку стискала,

як випускала,

з жалю вмлівала.

– Іди, мій милий,

іди, мій орле…

Нащо зійшлись ми?

На люте горе!

Нащо ж я тебе

вірне кохаю?

Ми ж розійдемось,

як стежки в гаю.

. . . . . . . . . . . . . . . .

– Є в мене жінка

ще й діток двоє,

тільки не горнеться

серденько моє!

Парал. тексти з іншими мелодіями у Балліна, № 40, Роздольський, № 545, і Конощенко, т. 1, № 56. У Конощенка текст дуже близький до нашого, тільки вірш шестискладовий. Строфа, якої тут бракує (сьома, забута Лесею), у Конощенка зложена так:

Ой серце-козаче,

хрещатий барвінку,

признайся по правді,

А чи маєш ти жінку.

Парал. тексти без нот: Чубинский, т. 5, с. 45, № 103; Милорадович, с. 116, № 16.

Місце запису: с.Колодяжне Ковельського повіту

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 327 – 328.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 148 – 149.