Ой у полю, полю береза стояла
Запис К.В.Квітки
Ой у полю, полю береза стояла,
йа на тій березі зозуля кувала. (2)
Ой то ж не зозуля, – то рідна мати
виряджає сина та й у солдати. (2)
Ой поїхав син та й у дорогу,
зоставив невістку з матір’ю в дому. (2)
Йа мати невістки та й не злюбила,
посилає її та й од себе пріч, (2)
посилає її та й од себе пріч,
в поле брати льону у темную ніч. (2)
– Ой іди, невістко, в поле брать льону,
не вибереш льону – не йди додому. (2)
Не вибереш льону – не йди додому,
гей, а стань у полі та й тополею. (2)
Ой пішла невістка в поле брать льону,
не вибрала льону, не йшла додому. (2)
Ой стала у полі та й тополею,
гей, а тонкою та й високою. (2)
Ой приїхав син та й із дороги,
уклонився неньці низенько в ноги. (2)
– Ой здорова, нене, здорова була,
скажи ж мені, нене, де моя мила. (2)
– Пішла твоя мила в поле брать льону,
як добере льону, – прийде додому. (2)
– Ох і де ж я, нене, де ж я не бував,
то такого дива нігде не видав: (2)
не бачив тополі, як на нашім полі,
такої тонкої та високої. (2)
– Ой візьми ти, сину, гостру сокиру
рубати тополю, що на чистім полю. (2)
Гей, як рубнув раз, – вона стенулась,
гей, як рубнув вдруге, – похилилася. (2)
Як рубнув утрете, – заговорила:
– Не рубай, миленький, я твоя мила. (2)
Се ж нам твоя мати так наробила,
маленьких діточок посиротила. (2)
Інші мелодії: Едличка, т. 1, № 22; Kolberg. Pokucie, t. 2, № 45 – 47; Kolberg. Chełm, t. 2, № 6; Лисенко, VI, № 14; Бигдай, № 80 і 246; Колесса. Ходовичі, с. 299; Конощенко, т. 3, № 81.
Парал. тексти без нот (крім зазначених Ів. Колессою): Stecki, t. 1, s. 125; Мордовцев, № 33 і 41; Чубинский, т. 5, № 308, с. 704 – 711; Житецкий, с. 303 (вар. з Холмщини); Метлинский, с. 286; Головацкий, т. 3, ч. 1, с. 170, № 45; Довнар-Запольський, № 470; Эварницкий, № 455 і 456.
Місце запису: Миропілля Звягельського повіту
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 273 – 274.
Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 92 – 93.
Мотив балади – закляття жінки перетворює іншу жінку в дерево, яке говорить – використано в 3-й дії «Лісової пісні».