23.11.1907 р. До матері

Напиши, мамочко, де саме тепер Ліля або де вона має в ближчім часі довше пробувати. У мене до неї є діло – по її спеціальності. Остатніми днями щось я трохи недобре почувалася і з намови Кльоні пішла до тутешнього лікаря. Той знайшов у мене «опущение правой почки» (але «без изменения» – на цьому чогось особливо настоював), заборонив мені їсти волове м’ясо, а наказав пити якнайбільше молока; сказав, що се слабість не страшна, тільки часом затяжною буває, і щось натякнув, що, може б, варто «пришить» тую нирку, але на сьому не настоював. Коли я спитала про причини, чого може статись така слабість, то він сказав, що бачить в моєму організмі нахил до всяких опущеній взагалі, а се вже просто залежить від «свойства мышц» моїх (а може, й від колишнього ношення гіпсів та апаратів – казав лікар), найближчою ж причиною могло бути те «усиленное питание», до якого мене примушували під час моєї грудної слабості. Він каже, що се дуже часто дає такі наслідки і наслідки сі здебільшого виявляються в замітній для слабого формі десь аж через 3 – 4 роки (себто так воно має бути і в мене).

Так от, про перспективи сеї слабості, а головно про теє «пришивання» я б хотіла попросити Лілю почитати по книжках і взагалі порадити мені, як відноситись до сеї слабості, чи так, що «время терпит», чи як до чогось більш екстреного. Поки що вона мені мало заважає, і я б забувала про неї, якби не той симптом, що буває, коли їсти багато петрушки, – оце тільки неприємно, а болів жодних нема, і я зовсім почуваюся не зле. Напиши скоріше, дуже прошу.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 217 – 218.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 534.

Подається за автографом (ф. 2, № 224).

Датується за змістом.