3.11.1907 р. До М. М. Комарової-Сидоренко
Ялта |
Леся взяла влітку шлюб з К. Квіткою для того, щоб ніхто не противився нашим планам взаємної помочі й спільного життя. Ми вже стільки лиха пережили і перебороли спільно, що надалі не можемо уявити собі життя нарізно […]
Як бачиш, ми тепер в Ялті, це вже на всю зиму, бо нам обом краще не спішитися з Криму… Найняли ми собі домівку вже на рік, і оце саме тепер іде клопіт з купуванням посуду, найманням служниці і т. і. Морока чимала, хоча я тепер уже звикла до всякої мороки і рада, що на цей раз вона хоч без лиха відбувається. Настрій у мене настільки добрий, що я навіть в інтервалах драматичні поеми пишу, значить, все в порядку […]
Щодо мене, то я ні на один день не зважилась би покинути Кл[ьоню], я не люблю навіть, як він іде куди хоч на годину без мене, бо мені все здається, що йому ще лихо може трапитися. Ти не думай, що це я з яких інших причин так стісняю його, ні, як він видужає зовсім, то буде зовсім вільний, але він, здається, не дуже тужить по тій волі.
Примітки
Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 801.
О.Косач-Кривинюк вмістила тільки уривки з цього листа з покликанням на архів Лесі Українки.
Примітки О.Косач-Кривинюк:
йому ще лихо – Так Леся називала кровотечі з легенів, що бували у Квітки дуже сильні і що їх Леся страшенно боялась.
це я з яких інших причин – Всі Комарови і Маргарита в тому числі були дуже ревниві і остання могла легко подумати, що ті «причини», то Лесині ревнощі.