14.12.1905 р. До С. О. Єфремова
| Київ | 1.ХІІ.1905 |
Високоповажаний добродію,
Микола Віталійович просив мене запитати Вас і Ваших товаришів, д[обро]д[іїв] Грінченка і Дурдуковського, коли Ви могли б зібратись для обговорювання проекту статута того культурно-освітнього товариства, про яке було постановлено на зборі в неділю. Слід би, щоб ми вже мали перед собою тоді, як зберемось комісією, якийсь нарис такого проекту, але хто має написати такий нарис? Я не беруся, бо одно, що мені неясно, які бажання має громада і які вимоги становить такому товариству, а друге, що я вже з одним «нарисом» провалилась, то не хочеться знов провалюватись та ще й через короткий інтервал, а третє, що я втомлена власне від писання статутів, а маю, крім того, багато всякої роботи.
Здається, і Ви з товаришами не виявляли охоти братися до праці над самим нарисом, а Микола Віталійович і тим більше, то чи не попросити б нам д[обродія] Бердяєва (теж члена комісії) взяти на себе сю роботу, а ми б уже, зібравшися, стилізували і виправляли той нарис та й придали б йому форму такого проекта, який можна було б уже подати загальному, чи то пак установчому, зборові. Д[обродій] Бердяєв, здається, був би не від того.
Коли згода, то я можу переговорити з ним про се, однаково маю бачити його хутко для іншої справи. Чи не могли б Ви порадитись про се з товаришами та й дати мені знати хоч листом? При тому, може б, визначили час, коли б нам зібратись у Миколи Віт[алійовича] (він запрошує до себе збір комісії), коли в неділю, то він може прийняти нас в першу половину дня, а коли в будень, то ввечері.
Я буду виразно зайнята в суботу і в середу ввечері, а в інші дні можу вільно вибрати час, щоб прийти. Мик[ола] В[італійович] казав мені, що Ви з товаришами вже не їдете в Петербург, то, може, Вам випаде час, щоб уділити сій справі? Я думала прийти до Вас і до всіх вибраних в комісію сама, щоб порадитись про це все, але не можу, бо не смію виходити в сюю негоду, а хто ж її зна, коли вона скінчиться. Хтіла оце написати до д[обродія] Грінченка, та забула № його оселі, а нема в кого спитатись. Та Ви з ним, певне, часто бачитесь, а з д[обродієм] Дурдуковським такі близькі сусіди, що, може, Вам не буде клопоту переказати їм або й просто передати сей мій лист.
А шкода все-таки, що спілка літератів провалилась, шкода навіть практично… та що вже! Бажаю всього доброго.
Л.Косач
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 13, с. 417 418 (текст); с. 599 600 (примітки).
Подається за автографом (ІЛ. Ф.2. Од. зб.57).
Уперше опубліковано у виданні: Листи Лесі Українки до Сергія Єфремова / публікація, вступна ст., коментарі Т. Третяченко, Л.Шалагінової. Київська старовина. 1996. № 6. С. 2131.
Дурдуківський Володимир Федорович (18741938)український громадський діяч, літературний критик, постійний співробітник журналу «Киевская старина», мовознавець (1919 р. був редактором Правописно-термінологічної комісії при Українській академії наук), один із організаторів видавництва «Вік» та київської «Просвіти», згодом директор Першої української гімназії (1917); близький приятель С. Єфремова, брат його дружини. Уперше заарештований 1929 р. у справі СВУ, вдруге – 1937 р. Розстріляний 16 січня 1938 р. за вироком «особливої трійки».
…того культурно-освітнього товариства…Ідеться про Київське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, зареєстроване 26 травня 1906 р. Згодом до ради цієї організації ввійшли Б.Грінченко (голова), В.Дурдуківський (скарбник), С. Єфремов, Л.Косач (Леся Українка) (товариш голови), О.Косач (Кривинюк), М.Левицький, В.Степанківський, С. Шемет (тимчасовий секретар). У листопаді 1906 р. при товаристві діяло 5 комісій (видавнича, бібліотечна, артистична, шкільно-лекційна, музейна). Київська «Просвіта» тоді налічувала понад 250 осіб. До 1910 р., коли на підставі постанови Київського губернського присутствія функціонування товариства було припинено, кількість його членів зросла втричі.
Бердяєв Сергій Олександрович (псевдонім Обухівець, С. Київський; 18601914)український письменник, літературний критик, перекладач-поліглот, мистецтвознавець, театральний оглядач, журналіст, публіцист, редактор і засновник кількох київських часописів («Справедливость» (перейменовано в «Киевскую зарю»), «Свободный труд» (пізніша назва «Работник»)); 4 роки вивчав медицину за кордоном, але не закінчив курс навчання, старший брат філософа Миколи Бердяєва, двоюрідний брат С. Подолинського, знайомий Лесі Українки.