Зажурився щиголь, мисляче думає
Запис К.В.Квітки
Зажурився щиголь, мисляче думає,
сам не хоче в світі жити, женитися має.
А взяв собі синицю, гороб’єву сестрицю,
гарную, прекрасную, хорошую птицю.
Зголосив, запросив пташині громади,
сокола до стола посадив до ради.
Щиголь строїть не попросту, –
сам пан орел за старосту,
гоп, соя, до покоя,
за пані сваху.
Збираються збори в хаті на помості,
і дружечки, і світилки – весільнії гості.
Зозуленька й чечітки, синичині тіточки,
всі ж вони приданками, несуть подарочки.
Журавлі на кулі сватами засіли,
а шпаки й кулики за бояри сіли.
Сова їде каритою,
каня іде піхотою,
шпак скаче, куди баче,
усі за гостей.
А ворони-жони коровай місили,
а сороки білобокі шишечки ліпили,
горобчики-молодці для сестриці-синиці
мед-вино доношають, ставлять на стільниці.
Загув бас, таламбас, скрипочки заграли,
і старе, й молоде – танця витинали,
зозуленьку взяв деркачик,
пані чаплю взяв бугайчик,
гоп, скоки! Руки в боки,
гуляй, веселись.
Де не взявся шуляк, з-під неба, з-під хмари,
ухопив він синиченьку з коханої пари!
Ой рятуйте синицю, гороб’єву сестрицю,
гарную, прекрасную, хорошую птицю!
І гукав, і шукав щиголь нещасливий,
не знайшов та й пішов, – боже милостивий!
Заходився, одружився,
на весілля утратився,
ой гоя, доля моя,
дружини ж нема!
Від Л. У. записано 1-й куплет, останні ж подала О. Пчілка. Пісня пішла від лужицьких сербів; оригінал зложив у 18 віці один рільник із Правочиць (Adolf Czerny. Svatba u Lužickych Srbů. V Praze, 1893, Ptači kwas). Українські варіанти: з іншими мелодіями – Записки юго-западного отд. импер. русск. геогр. о-ва, т. 1. К., 1874, с. 22 нотного додатку (від кобзаря Остапа Вересая); Лисенко, VII, № 42; Роздольський, № 1325; А. Кошиць. Зб. у. пісень для хору. – К.: 1912 р., т. 2, № 10.
Без нот: Wacław z Oleska, s. 476, № 6; Головацкий, т. 2, с. 550, № 4; т. 3, ч. 1, с. 496, № 2; Чубинский, т. 5, с. 1124, № 66 (пор. с. 1144-1145, № 131 і 132); Brykczyński, s. 110, № 6; В. Храневич. Шуточная нар. песня. – «Киевская старина», 1894, № 7, с. 111 – 115; Эварницкий, № 807 – 808. Початок 3-го куплета – див. оповідання Ганни Барвінок «Сирітський жаль» (с. 47 по виданні її оповідань 1902 року, Київ).
Місце запису: Любомль
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 355 – 357.
Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 176 – 178.