Мати моя, матусенько

Запис К.В.Квітки

– Мати моя, матусенько,

рідна моя мати,

навчи мене, моя мати,

як нелюба звати.

– Ой сядь, ой сядь, моя доню,

гей там поза столом,

назви свого нелюбонька

сивеньким соколом.

– Ліпше мені, моя мати,

гіркий полин їсти,

ніж край того нелюбонька

поза столом сісти.

Легше мені, моя мати,

каміння здіймати,

аніж того нелюбонька

соколом назвати.

Легше мені, моя мати,

бистрий Дунай брести,

ніж на того нелюбонька

оченьками звести.

Бистру річку перепливу, –

сяду, одпочину;

з невірною дружиною

без пори загину.

Паралелі: з іншою мелодією – Лисенко, VII, № 8; без нот: Метлинский, с. 259, і в оповіданні Ганни Барвінок «Перемогла» (с. 232 по виданні її оповідань 1902 року, Київ).

Місце запису: Любомль Володимирського повіту

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 347 – 348.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 167 – 168.

Збереглося два автографи тексту цієї пісні в запису Лесі Українки. Один з них (Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 22 зв. – 23) опублікував К. Квітка разом з мелодією. Другий (там же, ф. 275, інв. № 70, арк. 1) має незначні текстові відміни.