Калино-малино, чого в лузі стоїш

Запис К.В.Квітки

Калино-малино, чого в лузі стоїш?

Чи вітру боїшся, чи ночі жалієш? (2)

– Вітру не боюся, ночі не жалію,

де ж я посаджена, там я зеленію. (2)

Молода дівчино, чого смутна ходиш?

Чи головка больна, чи світу не вольна? (2)

– Головка не больна, я світоньку вольна…

По тім затужила, що вірно любила. (2)

По тім затужила, що вірно любила,

за тим заплакала, що вірно кохала. (2)

Молода дівчина три ночі не спала,

по білім папері листоньки писала. (2)

Написала листи на білім папері, –

пошлю до козака в четвер по вечері. (2)

Козак, листи взявши та й перечитавши,

жалібно заплакав, дівчину згадавши. (2)

Початкові строфи в варіаціях можна бачити в різних збірниках як вступ до різних тем; з менш відомих джерел зазначу: Известия отделения русского языка и словесности имп. Академии наук, т. 3, кн. 1, 1917, ст. 372. Зближені тексти: Головацкий, т. 3, ч. 1, с. 91, № 6 i с. 92, № 8; Rokossowska, s. 36, № 183; Чубинский, т. 5, с. 343; Nejman, № 184; Труды общ. исслед. Волыни, т. 5, № 21 (веснянка). Мелодій, подібних до уміщеної тут, я в друку не набачив.

Місце запису: с.Білінь Ковельського повіту

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 313 – 314.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 133 – 134.