Ой на морі на синьому два лебеді б’ються

Запис К.В.Квітки

Ой на морі на синьому два лебеді б’ються…

Вже ж на тебе, гарний хлопче, кайдани куються. (2)

Ой куйтеся, не куйтеся – мої не будете,

прийде така час-година – сами опадете. (2)

Сидить хлопець у неволі, сорочку латає,

ніхто ж його не спитає, бо роду не має. (2)

– Прибудь, прибудь, родинонько, буде мені свято,

бо то ж мене, родинонько, безневинно взято. (2)

Безневинно, моя мамо, безневинно, тату,

дали мені сіру свиту, рештантськую шапку. (2)

Єсть то уривок пісні, якої варіанти (без нот) наведені в книзі М. Драгоманова «Політичні пісні укр. народу», Genéve, 1885 р., № VIII, ст. 75 – 91. За Драгомановим найдавніші варіанти цеї пісні стосуються до олешківських запорожців-затяжців (після першого зруйнування Січі, 1709 – 1732 р.), потім це стала гайдамацька пісня; після 1775 року це стала пісня про січовика, турецького підданого, що попався до чорноморців; нарешті – про рекрута (Політичні пісні, т. 1, ст. 119, 121). По розгляді варіантів, наведених у Драгоманова, тема пісні виходить так:

Уродився козаченько, уродився-вдався,

а у степу при дорозі в неволю попався.

Як узяли в неволеньку, – забили в кайдани,

як забили у кайдани, – ведуть перед пани.

Як привели перед пани, кайдани опали.

Ударились вражі пани об поли руками:

– Десь у тебе, козаченьку, отець-мати жива,

а що тобі, молодому, фортуна служила.

– Ой хоч жива, хоч не жива, – у бога просила,

ой тим мені, молодому, фортуна служила.

У Конощенко, т. 2, № 75, є варіант з нотами, але мелодія не має нічого спільного з цією ані з дальшою (№ 88). Парал. текст іще у Эварницкий, № 716.

Місце запису: Звягель [Новоград-Волинський]

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 260 – 261.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 79 – 80.