Ой на морі на синьому два лебеді б’ються
Запис К.В.Квітки
Ой на морі на синьому два лебеді б’ються…
Вже ж на тебе, гарний хлопче, кайдани куються. (2)
Ой куйтеся, не куйтеся – мої не будете,
прийде така час-година – сами опадете. (2)
Сидить хлопець у неволі, сорочку латає,
ніхто ж його не спитає, бо роду не має. (2)
– Прибудь, прибудь, родинонько, буде мені свято,
бо то ж мене, родинонько, безневинно взято. (2)
Безневинно, моя мамо, безневинно, тату,
дали мені сіру свиту, рештантськую шапку. (2)
Єсть то уривок пісні, якої варіанти (без нот) наведені в книзі М. Драгоманова «Політичні пісні укр. народу», Genéve, 1885 р., № VIII, ст. 75 – 91. За Драгомановим найдавніші варіанти цеї пісні стосуються до олешківських запорожців-затяжців (після першого зруйнування Січі, 1709 – 1732 р.), потім це стала гайдамацька пісня; після 1775 року це стала пісня про січовика, турецького підданого, що попався до чорноморців; нарешті – про рекрута (Політичні пісні, т. 1, ст. 119, 121). По розгляді варіантів, наведених у Драгоманова, тема пісні виходить так:
Уродився козаченько, уродився-вдався,
а у степу при дорозі в неволю попався.
Як узяли в неволеньку, – забили в кайдани,
як забили у кайдани, – ведуть перед пани.
Як привели перед пани, кайдани опали.
Ударились вражі пани об поли руками:
– Десь у тебе, козаченьку, отець-мати жива,
а що тобі, молодому, фортуна служила.
– Ой хоч жива, хоч не жива, – у бога просила,
ой тим мені, молодому, фортуна служила.
У Конощенко, т. 2, № 75, є варіант з нотами, але мелодія не має нічого спільного з цією ані з дальшою (№ 88). Парал. текст іще у Эварницкий, № 716.
Місце запису: Звягель [Новоград-Волинський]
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 260 – 261.
Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 79 – 80.