Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Ой заїхав козак та й з Україноньки

Запис К.В.Квітки

Ой заїхав козак та й з Україноньки –…

Ой заїхав козак та й з Україноньки,

одмовив дівчину та й од родиноньки. (2)

– Ой поїдь, дівчино, ой поїдь із нами,

ліпше ж тобі буде, як у твеї мами. (2)

У мами ходила в подраній свитині,

в нас будеш ходити в чорній кармазині. (2)

Ой дурна дівчина, дурна послухала,

сіла з козаченьком, сіла, поїхала. (2)

Ой завіз дівчину під густий лісочок:

– Ой скидай, дівчино, з голови віночок! (2)

Ой плаче дівчина, плаче-умліває,

з головки віночок, з головки скидає. (2)

Ой завіз дівчину на жовті пісочки.

– Ой скидай, дівко, з головки биндочки! (2)

Ой плаче дівчина, плаче-умліває,

з головки биндочки, з головки скидає. (2)

Ой узяв дівчину під білії боки

та й кинув дівчину у Дунай глибокий. (2)

Ой плаче дівчина, плаче-умліває,

за берег ручками, за берег хватає. (2)

Ой то козаченько шабельку виймає

та й по лікоть ручки дівчині втинає. (2)

Як забачив братик з високого муру,

спустився до сестри на шовковім шнуру. (2)

Ой десь ти, сестро, розкоші не мала,

що ти гайдамаці на підмогу стала! (2)

– Ой мала ж бо я розкоші доволі,

тільки ж я не знала, що то в світі горе! (2)

Дуже близький, але повніший і консеквентніший польський варіант у Gloger, № 102, s. 212. Мелодія там банальна і не подібна до цієї, розмір – 3/4. Цезар Нейман в Zbiorze wiadomości do antropologii krajowej, t. VIII, на с. 174, дав коротеньку розвідку про цю баладу, де через польські і чеські варіанти проводить її до зв’язку з бретонською легендою о Синій Бороді. Обширний перегляд варіантів укр., білоруських і польських у Довнар-Запольский, під № 555 і додаток 3, № 22. Мелодій, подібних до поданої тут, мені ніде в друку не трапилося; в моїх рукописних матеріалах є дуже близький варіант її з Радомиського пов., Київської губ. Той варіант має сталу збільшену секунду с – dis (обсяг е1 – fis2) і ще більш, ніж цей, розходиться з характером польської людової мелодії, що в зв’язку з незвичайною літературною близькістю до польської балади становить інтересну загадку.

Місце запису: Миропілля Звягельського повіту


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 269 – 270.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 88 – 89.

Цій баладі К. Квітка присвятив окрему розвідку: «Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем» («Повідомлення Кабінету музичної етнографії», № 2. УАН. К., 1926).