«Пускайте нас»
Запис Лесі Українки
Діти стають так, що половина береться за руки, а друга половина так собі гуртом тримається і співає:
1. Пускайте нас,
пускайте нас
за гір погуляти.
Той гурт, що за руки побрався, одспівує:
2. Не пустимо,
не пустимо,
бо близько Дунай.
А ми мости
помостимо
за райський Дунай.
Незчеплений гурт співає:
3. А ми мости
поломимо,
сами собі
поїдемо
за райський Дунай.
[часом замість сих слів співають знов: «сами поїдем»]
Та й силоміць прориваються крізь зчеплений гурт.
Треба завважити, що в с. Колодяжному діти, так само як і дорослі, намагаються співати якомога грубшим голосом, на цілу октаву нижче, ніж записано тут і далі в піснях з Колодяжного.
Варіанти:
1) Kolberg. Pokucie, 1883, tom 1 (№ 75, s. 175; № 86, s. 181; № 34, s. 186).
2) Милорадович, с. 52 (Три варіанти).
3) Чубинский, т. 3, с. 42 (Танок «Король»; той самий – Молодощі).
4) Рубец216, № 29.
Місце запису: с. Колодяжне, коло Ковля
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 99 – 101.
Примітка К. Квітки (Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 36 – 38): «В Колодяжному це – дитяча гра. Діти в тім селі, як і дорослі, намагаються співати якомога грубшими голосами. Леся Укр. передавала своїм співом цю особливість тільки в тих піснях, для яких вважала цю манеру характеризуючою. Так в даній пісні. Студія про цю весняну гру – Потебня, с. 127 – 151. Паралельні тексти і вказівки на паралелі в інших виданнях: Гнатюк. Гаївки, с. 19 – 23. До показаних там паралелів додам: Житецкий, с. 318; Kolberg. Pokucie, t. 1, № 86, s. 181; № 94, s. 186; Милорадович, с. 52; мелодії, записані Роздольським – Ф. Колессою і уміщені в «Гаївках» під № 120, 121, 124, 126, 127, 178 і 179 нотного додатку, не чужі колодяженській, котру можна розглядати як ритмічну еволюцію якоїсь основи, спільної для колодяженського і для галицьких варіантів; мелодії в Рубец216 і в Чубинский (т. 3, с. 42 до близького словами танка «Король», – передрукована в «Молодощах» Лисенка) не мають нічого спільного з колодяженською».