10.05.1906 р. До О. Ю. Кобилянської

Дорогий хтосічку!

Хтось дякує комусь за посилку і, звичайно, вірить, що рукопис такий і був, навіть тепер пригадує собі те, хто і як загубив ті дії, яких тепер бракує. Хтось не зараз відповів, бо хотів перше вияснити, чи зможе приїхати тепер до Черновець. Але, на жаль, вияснилось, що до осені не зможе, і то ось чому. Хтось ще зимою розтяг собі ногу і вона все його від часу до часу боліла, хтось думав, що то хутко мине, бо вже було якось ніби підгоїлось, та хтось почав ходити по сходах і знов тепер мусить уже сидіти, бо вже таки на добре розболілося. В тім нема нічого небезпечного, але все ж се історія довга й марудна і їхати в чужий дім, не маючи певності в своїх рухах, якось не випадає.

Прошу від мене поздоровити пп. Стоцьких і подякувати за обіцяну гостинність, а як я таки виберуся хоч восени до Черновець, то сподіваюся, що і тоді вони не відмовлять мені притулку в їх шановній господі. Се нехай їм хтось чорненький скаже, а от що нехай хтось чорненький напише білому: чи були би згодилися пп. Стоцькі взяти від мене якусь плату коли не за помешкання (здається, то їх власна камениця?), то хоч за вікт? Все ж таки хтось із ними не такий близький приятель, як із кимсь, то таки б його трохи стісняло жити весь час на їх кошт, і хтось не міг би пробути в Чернівцях, скільки хтів. Нехай би хтосічок якось там довідався про те делікатненько.

Іще комусь тепер трудно їхати через три речі: одно, що вибився з грошей, а тепер за самий пас[порт] треба у нас дати 25 рублів (сей рік був дуже кепський для чиїхсь приятелів та й порозпозичали у когось багато), друге, що приїхала сестра Ліля з Праги з малою дитинкою, то хтось трошки помагає їй при дитинці (няньки вона не має і не вірить чужим в сій справі), а за те Ліля робить комусь масаж на хворій нозі щовечора, і то комусь помагає; третє, що хтось дуже розклеєний і комусь давно вже радять робити Einspritzungen арсеніку, але вдаватись з тим до чужого лікаря було б дуже загайно (щонайменше зо три години на день пропадало б у чеканні в лікарських Wartesaal-ax і таки дорого, а як я житиму при Лілі, то нас обох се буде коштувати по 5 минут часу на день, а я заплачу за матеріал.

Комусь таки треба конче се відбути, бо хтось вимагає енергічної репарації, – хтось так занидів після сеї втомної зими, що аж сам собі спротивився: екзема відновилась, невралгія мучить і загальний стан дуже неприємний. Ще як хтось до когось тамтой раз писав, то був якийсь живіший, а тепер став такий нездалий, що, може, й не треба його такого в Чернівцях. Хтось би, може, міг посеред літа виїхати до когось, але ж тоді пп. Стоцькі, певне, не будуть дома і комусь не буде притулку; та й хтось чорненький, може, десь на ліки виїде?

Тому хтось має план літом у Полтавщині почати вчитися грати на бандурі (там є такий бандурист, що згодився вчити когось), то недарма комусь час зійде, а восени приїде і заграє комусь любому щось дуже цікавого, коли буде досить розумний, щоб навчитися. І, може, хтось білий не буде тоді розклеєний, і тоді комусь чорненькому буде з нього більше потіхи. Хоча все-таки хтось дуже-дуже жалує, що не може таки тепер приїхати, бо комусь таки страх хочеться на той Новий Світ!

А хтось чорненький нехай не думає, що хтось білий міг би колись образитись, як йому хтось по правді пише, уже ж таки хтось не такий «якийсь»…

Як мені шкода бідного Сімовича! І чому се знов йому таке трапилось? То ж він уже неначе трохи був поправився, а се знов! Прошу його привітати від мене при нагоді.

Сьогодні у нас ніби урочистий день – перший парламент відкривається… Але щось ніхто не виявляє радощів, вулиці порожні, настрій пригнічений і тривожний, люди причаїлись. Нехутко ми навчимось радіти!

Хтось як буде їхати до Гадяча, пришле комусь картку, а хтосічок уже не буде на сей раз довго мовчати, а хоч коротеньким словом обізветься – добре?

Треба, щоб хтось та й ще хтось частіше розмовляли.

Хтось здоровить чиюсь родину і когось цілує і любить.

Хтось

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 161 – 163.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 179 – 181.

Подається за автографом (ф. 14, № 920).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 774 – 776. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.

Хто і як загубив ті дії – Йдеться про частково втрачений рукопис драми Г. Гауптмана «Ткачі» в перекладі українською мовою Лесі Українки.

Вікт – харчі, їжа.

Перший парламент – тобто перша Державна дума, яка існувала з 10 травня до 21 липня 1906 р.