Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

5. Негода

Леся Українка

Варіанти тексту

В темний вечір сиджу я в хатині;

Буря грає на Чорному морі…

Гомін, стогін, квиління пташині,

Б’ється хвиля, як в лютому горі.

Там на березі мріє кілками

Морський човен, розбитий, нужденний,

Наче звір, що в пустині пісками

Його вихор засипав південний;

Мов у неба рятунку благають

Ті останки сумні, нещасливі,

А з туману на них набігають

Грізні, люті вали білогриві.

Вдарить вал і гукне, мов з гармати,

Скрізь по березі гук залунає;

Хоче море човна розламати,

Трощить, ломить, піском засипає.

Сильне море! Нащо стільки сили?

Тільки стогін відповідь на неї.

Краще б хвилі вже разом покрили

Тую здобич потуги твоєї.

Коли ж треба тобі, сильне море,

Десь подіть свою силу напрасну, –

Обернись на се поле просторе,

Затопи сю країну нещасну!

Як розбитий човен безталанний

Серед жовтих пісків погибає,

Так чудовий сей край богоданний

У неволі в чужих пропадає.

Наче кінь степовий, вільний, дикий,

Що в пісках у пустині вмирає:

Захопив його вихор великий,

Кінь упав і в знесиллі конає.

В ньому серце живеє ще б’ється,

В ньому кров не застигла живая,

А над ним вже кружляє та в’ється

Птаства хижого чорная зграя;

Рвуть, хапають, їдять та шматують

При пажернім та лютім ячанні,

І кривавеє тіло батують,

Що тремтить при останнім сконанні.

Сильне море! зберися на силі!

Ти потужне, нема тобі впину, –

Розжени свої буйнії хвилі,

Затопи сю нещасну країну!

[Євпаторія, 1891]


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 104 – 105.

Готуючи видання збірки «На крилах пісень» 1904 p., Леся Українка у вірші «Негода» вилучила п’яту і шосту строфи (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Першодрук»).

Цей вірш перегукується з третім і четвертим «Кримськими сонетами» А.Міцкевича, але тільки в темі шторму на морі. Думки з цього приводу зовсім різні.