11. Бахчисарайська гробниця

Леся Українка

Палкого сонця промені ворожі

На кладовище сиплються, мов стріли,

На те каміння, що вкрива могили,

Де правовірні сплять, піддані божі.

Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…

І серед пустки, наче на сторожі,

Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,

Навіки в ній своє імення скрили.

З чужого краю тут співці бували

І тіні бранки любої шукали, –

Витає ж тута інша тінь, кривава:

Ні, тута не лежить краса гарема,

Марія смутна чи палка Зарема, –

Тут спочива бахчисарайська слава!

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 108.

З чужого краю тут співці бували – Олександр Пушкін, автор поеми «Бахчисарайський фонтан» (1821 – 1823) та Адам Міцкевич, автор поетичного циклу «Кримські сонети» (1826).

Цей сонет має певні тематичні зв’язки з восьмим і дев’ятим «Кримськими сонетами» А.Міцкевича («Могила Потоцької» – на цей сонет безпосередньо вказано в тексті, – та «Могили гарема»).