Садиба в Колодяжному (1882 – 1896 рр.)
Панорама садиби-музею Лесі Українки в Колодяжному
Фото Володимира Левчука (7 квітня 2007 р.) з сайту Вікіпедія. Слід знати, що село Колодяжне знаходиться у Волинській області поруч з містом Ковелем. П.А.Косач придбав тут ділянку землі та садибу в 1879 році. З 1882 року сім’я Косачів оселилась тут на постійне мешкання. Леся Українка жила тут до кінця 1896 року, і незважаючи на довгі від’їзди, вважала Колодяжне своєю оселею. В подальші роки вона бувала тут тільки наїздами.
Детальна хронологія перебування Лесі Українки в Колодяжному виглядає так:
– від початку травня 1882 р. (приїзд із Києва) до серпня 1882 р. (виїхала до Києва учитись).
– від 25 травня 1883 р. (приїзд із Києва) до 29 червня 1883 р. (в цей день О. П. Косач із дітьми виїхала до Гадяча);
– від 16 (приблизно) серпня 1883 р. (приїзд із Гадяча через Київ) до кінця вересня 1883 р. (виїзд до Києва на операцію);
– від 12 грудня 1883 р. (приїзд із Києва після операції) до 14 червня 1885 р. (виїзд у Друскеніки на курорт; за винятком трьох днів улітку 1884 р., коли О. П. Косач з дітьми – Михайлом, Лесею і Ольгою – їздили до Скулина, та кількох днів у вересні чи жовтні 1884 р., коли О. П. Косач з Лесею їздили до Холма – відвідати Михайла Косача, котрий щойно поступив до Холмської гімназії);
– від 1 серпня 1885 р. (повернення з курорту в Друскінінкаї) до 24 (приблизно) лютого 1886 р. (виїзд до Києва на лікування);
– від кінця травня 1886 р. (повернення з Києва після лікування) до 21 серпня 1887 р. (виїзд до Гадяча; за винятком кількох днів у червні 1886 р., коли її возили до Луцька до лікарів);
– від 10 (орієнтовно) вересня 1887 р. (повернення з Гадяча через Київ) до початку липня 1888 р. (виїзд до Хаджибейського лиману біла Одеси; за винятком кількох днів у квітні чи травні 1888 р., коли О. П. косач їздила з Лесею до Варшави на пораду до лікарів);
– від (орієнтовно) кінця серпня 1888 р. (повернення з Одеси) до (орієнтовно) 15 березня 1889 р. (виїзд до Києва; за винятком двох тижнів у листопаді 1888 р., коли Леся Українка виїжджала до Луцька учитись італійської мови);
– від (орієнтовно) кінця травня 1889 р. (повернення з Харкова) до (орієнтовно) 14 червня 1889 р. (виїзд до Хаджибейського лиману);
– від (орієнтовно) початку вересня 1889 р. (повернення з Одеси) до початку жовтня 1889 р. (виїзд до Одеси);
– від 11 листопада 1889 р. (повернення з Одеси) до (орієнтовно) кінця січня 1890 р. (виїзд до Києва);
– від (орієнтовно) 10 березня 1890 р. (повернення з Києва) до (орієнтовно) 14 липня 1890 р. (виїзд до м. Саки в Криму;
– від кінця серпня 1890 р. (повернення з Криму через Одесу) до початку жовтня 1890 р. (переїзд до Луцька);
– від кінця квітня 1891 р. (повернення з Луцька) до кінця травня 1891 р. (виїзд до Києва і далі до Євпаторії);
– від 20 вересня 1891 р. (повернення з Одеси) до кінця травня 1893 р. (виїзд до Гадяча; з винятком одного тижна у 2-й половині травня 1892 р. – поїздка до м-ка Творки та поїздки влітку 1892 р. до с. Бережці (нині Любомльського району Волинської області) – тривалість її не визначена);
– від 30 серпня 1893 р. (повернення з Гадяча через Одесу) до 16 жовтня 1893 р. (виїзд до Києва; за винятком одного тижня 5 – 12 вересня 1893 р., коли Леся Українка їздила до Києва на весілля свого брата Михайла);
– від 13 (приблизно) квітня 1894 р. (повернення з Києва) до 26 травня 1894 р. (виїзд до Львова і далі до Болгарії);
– від 7 серпня 1895 р. (повернення із Софії через Львів) до 10 жовтня 1895 р. (виїзд до Києва);
– від кінця травня 1896 р. (повернення з Києва, не пізніше 28 травня) до кінця вересня 1896 р. (виїзд до Києва; за винятком приблизно двох тижнів на початку липня 1896 р., коли Леся Українка їздила до Творків);
– від 11 травня 1905 р. (приїзд з Києва) до 5 липня 1905 р. (виїзд до Києва і далі до Зеленого Гаю);
– від 12 лютого 1907 р. (приїзд із Києва) до 2 березня 1907 р. (повернення до Києва);
Всього маємо 21 каденцію загальною тривалістю 92 місяці (7 ⅔ років). Найдовше – 20 місяців підряд – Леся Українка прожила в Колодяжному в 1891 – 1893 роках.
Більше про цю садибу – на сайті «Прадідівська слава».