Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Трагедія

Леся Українка

Посвята товаришці
Л. Старицькій-Черняхівській

Чує лицар серед бою,

що смертельна рана в грудях,

стиснув панцира міцніше,

аби кров затамувати.

Бачить з вежі гарна дама,

що поблід її коханий,

що рукою стиснув груди, –

посила до нього джуру.

– Пане лицарю, вас просять

залишити бій кривавий

хоч на ту малу часину,

поки рану перев’яжуть.

Є у нас м’які завої

і бальзам на рану гойний,

там на вежі біла постіль

вже давно для вас готова.

«Любий джуро! щира дяка

тій, що шле тебе до мене,

але я прийти не можу

на запросини лагідні.

Якби я хоч на хвилину

скинув сей залізний панцир,

кров би ринулась потоком

і життя моє порвала б.

Бо й такі бувають рани,

що нема на них бальзаму,

що нема на них завоїв,

окрім панцира твердого».

– Ох, мій пане, ся відповідь

зранить серце ніжній дамі! –

«Може, має дама панцир,

Хай його міцніше стисне».

Кімполунг, 6.06.1901


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 216.

Вперше надруковано у збірці «Відгуки».

Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).

Датується за першодруком.

Посвяти у виданні 1975 р. нема – я думаю, через те, що комуністичний уряд заарештував свого часу (1929) Л.Старицьку-Черняхівську, і після того її ім’я було заборонене. Я відновлюю цю посвяту згідно виразної волі Лесі Українки (в листі до О.Ю.Кобилянської з 12.11.1901 р.).

Додаткові коментарі…