Утопія в белетристиці
Леся Українка
Заголовок цеї розвідки, боюся, одразу може настроїти дуже скептично не одного з моїх читачів: «Утопія, та ще й белетристична! Чи воно ж тепер пора гаяти час на утопії, коли життя владно вимагає будування позитивних, не утопічних ідеалів, та не так ідеалів, як реальних форм їх здійснення?» Провидячи це, я гадаю, що краще одразу вмовитися про термінологію. Що таке утопія? В науковому значенні це – якась така теорія впорядкування громадського життя, що не має ніяких шансів на здійснення і через те їй «нема місця» в реальному світі. В літературному значенні це – образ прийдешнього життя людського громадянства, змальований на тлі якогось позитивного, а часом і негативного ідеалу. Цей образ не конче мусить бути «утопічним» в науковому значенні, навпаки, коли така літературна «утопія» талановита або геніальна, то в ній завжди є хоч зерно чогось тривкого, здатного до життя, чогось такого, що доповнює наукову теорію, дає їй нову барву або хоч новий відтінок. Белетристична утопія єсть або принаймні повинна бути тим «барвистим деревом життя», що помагає нам оцінити психологічну вартість «сірої теорії» для часів прийдешніх.
Примітки
Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 155 – 198.
Вперше надруковано в журн. «Нова громада», 1906, № 11, стор. 13 – 32; № 12, стор. 42 – 65.
Зберігся автограф першої половини статті (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 856) (до слів: «Ніщо не призводить нас думати…»), який значно відрізняється від першодруку. Зокрема у друкованому тексті порівняно з автографом зроблено 24 скорочення – від кількох слів до цілого абзаца. Здебільшого вилучено цитати та місця, які повторювали чи пояснювали сказане раніше. Внесено також ряд редакційних правок, в одному місці з’явився новий абзац. Доля автографа другої половини статті невідома.
Автограф російською мовою (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 857) має назву «Утопия в беллетристическом смысле». Це перший варіант статті, писаний, очевидно, для якогось російського видання, але з невідомих причин не надрукований.
Готуючи на її основі статтю українською мовою для журналу «Нова громада», Леся Українка розширила вступну частину розглядом утопічних легенд у стародавніх релігіях і літературних пам’ятках та відредагувала ту частину, де йдеться про роман М. Г. Чернишевського «Що робити?». Про характер внесених правок свідчить лист Лесі Українки до матері від 26 березня 1906 р.
Датується 1906 р. на підставі згаданого листа Лесі Українки до матері.
Подається за першодруком.
Розподіл цієї довгої статті на глави та їх назви зроблені для нашого веб-видання. В оригіналі цього розподілу немає.