Ворогам
Леся Українка
(Уривок)
…Вже очі ті, що так було привикли
Спускати погляд, тихі сльози лити,
Тепер метають іскри, блискавиці, –
Їх дикий блиск невже вас не лякає?
І руки ті, не учені до зброї,
Що досі так довірливо одкриті
Шукали тільки дружньої руки,
Тепер зводяться від судороги злості, –
Чи вам байдуже про такі погрози?
Уста, що солодко співали й вимовляли
Солодкі речі або тихі жалі,
Тепер шиплять від лютості, і голос
Спотворився, неначе свист гадючий, –
Що, як для вас жалом язик їх буде?..
1895
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 125.
Поезія вперше опублікована у 1899 р. у складі циклу «Невільничі пісні» (збірка «Думи і мрії»).
Тепер шиплять від лютості – у виданні 1975 р. стоїть «Тепера» (порушується розмір), натомість у виданні «Книгоспілки» 1927 р. – «Тепер», що здалось мені кращим.