Пісні з кладовища
Леся Українка
Я на старім кладовищі лежала,
тиша могильна круг мене співала,
тиша могильна співала:
«Засни! Щастя – то сни!»
Спати? Ох, спить у колисці дитина,
спить у могилі померла людина,
хто ж непомерлий в могилі лежить,
той хіба спить?..
* * *
На кладовищі ми про щастя говорили,
і падали слова, і душу крили,
мов палим цвітом, щирії слова…
І смутно колихалася трава,
здавалось, мов усі старі могили
ховають те, що ми про щастя говорили.
30.04.1905
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 318.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 49.
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 834.
Датується за автографом.
Подається за автографом.