«Не дорікати слово я дала…»
Леся Українка
Не дорікати слово я дала,
І в відповідь на тяжку постанову
Ти дав колючу гілочку тернову,
Без жаху я в вінок її вплела.
Рясніше став колючий мій вінок…
Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймала
Від тебе зброю, що сріблом сіяла,
Я в серце прийняла безжалісний клинок.
Тепер мені не жаль ні мук, ні крові,
Готова я приймать і рани, і терни
За марні мрії, за святії сни
Пречистого братерства і любові.
2.02.1897
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 242.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 8.
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 728.
Датується за автографом.
Подається за автографом.