Веснянка
Леся Українка
Варіанти тексту
|
||
(Сестрі Олесі)
Як яснеє сонце
Закине свій промінь ясний
До тебе в віконце, –
Озвись на привіт весняний.
Олесю, серденько,
Співай веселенько!
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
Як бідну первістку,
Дочасну, морози поб’ють
І кущик любистку
Холоднії роси поллють, –
Не плач, моя роже,
Весна переможе!
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
Як дрібнії дощі
Заслонять нам світ навесні,
Як нам молодощі
Пов’ються у хмари сумні, –
Не тратьмо надії
В літа молодії!
Весняного ранку
Співаймо, сестрице, веснянку!
Ховаю я сльози,
Співаю пісні голосні,
Хоч люті морози
Прибили мене навесні.
Ти ж, сестро, гуляєш,
Ти лиха не знаєш, –
Весняного ранку
Співай, моя люба, веснянку!
На літо зелене
Поїду я геть в чужий край,
Згадай же про мене,
Як підеш по квіти у гай.
Спогадуй, Олесю,
Сестру свою Лесю!
Весняного ранку
Даю тобі сюю веснянку!
[6 квітня 1890 p.]
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 114.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 107 – 108. За іншими відомостями, вперше надруковано в Чернівцях в «Ілюстрованій бібліотеці для молодіжі, міщан і селян» (1890 р., № 4).
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 5. В автографі немає посвяти. Тут є ще одна строфа, відсутня у першодруку (щоб її побачити, клацніть кнопку «Автограф»). [Оскільки позиція цієї строфи не вказана, я розмістив її на свій розсуд як передостанню.]
Дата в автографі: «Весняного ранку 6 квітня 1890 p.» Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 90 – 92.