Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Сафо

Леся Українка

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає.

В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач… Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

[с. Колодяжне, 1884, 3 листопада]


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 67.

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 23, стор. 195.

Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 1407, з посвятою «Любій Шурі Судовщиковій на спомин» [треба здогадуватись, що посвяту Леся написала значно пізніше, не в 13 років].

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 8.