Сафо
Леся Українка
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.
До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє.
І з піснею тою у серці
Велика їй туга встає.
В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,
Надії і розпач… Дівчина
Зірвала лавровий вінець
І в хвилях шумливого моря
Знайшла своїй пісні кінець.
[с. Колодяжне, 1884, 3 листопада]
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 67.
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 23, стор. 195.
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 1407, з посвятою «Любій Шурі Судовщиковій на спомин» [треба здогадуватись, що посвяту Леся написала значно пізніше, не в 13 років].
Датується за автографом.
Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 8.